Holocaust Killing Site
Bolekhiv: Jewish cemetery
Ivano-Frankivsk (former Stanislav) region, Kalush district
|
Location: Jewish cemetery GEO: 49.05751713542894, 23.85601892411161 Date of event: April 1942; 10-12 March 1943; 13-16 July 1943; 25 August 1943 Number of victims: about 2,450 Residency of victims: Bolekhiv, Veldizh (Shevchenkove), Vyhoda, Velyka Turya, Staryj Mizun and nearby villages Monument: 1990th Jewish community Bolekhiv History, population, documents, testimonies, Righteous Among the Nations |
|
Summary (click to expand)
The town was first mentioned in documents in the 14th century. The Jewish community received an invitation to live here on a permanent basis from the city's founder and owner, Mikolai Gedzinskyi. The Jews of the town were equal in rights with the Christians and could settle in any part of the town. As of 1890, the Jewish community in Bolekhiv numbered 3,323 people; in 1939 their share was 33.3% of the population (3,900 people). The Nazis occupied the town on July 3, 1941. After the occupation, the Jewish pogroms took place in the town. Shortly afterwards, a Judenrat and an open ghetto were established; it was forbidden to leave the ghetto, except for those performing forced labor. In late 1941, the Judenrat was chaired by Mr. Schindler, since his predecessor, Mr. Rufenseim, committed suicide. The Jewish cemetery in Bolekhiv became the main place of execution. In April 1942, 450 Jews were killed here. The largest share of Jewish population in Bolekhiv—about 2,000—was exterminated at the site in 1943, during a mass shooting by the Nazis. This was primarily due to the operation of a forced labor camp in Bolekhiv for Jews who would be executed in summer of 1943. (June 10-12, July 13-16, August 25, 1943). The extermination of the Jews of Bolekhiv was carried out by SD officers from Drohobych and Stryi, under the command of Obersturmführer Bock, Obersturmführer Hildebrandt, as well as the SS, Schutzpolice, gendarmerie and auxiliary units consisting of Russian prisoners of war. Bolekhiv was liberated on July 26, 1944. A monument was erected at the site of the mass shootings in the 1990s. |
Summary in Ukrainian (click to expand)
Вперше містечко згадується в документах у XIV ст. Запрошення проживати тут на постійній основі єврейська громада отримала від засновника і власника міста Миколая Ґєдзінського. Євреї міста були зрівнені в правах з християнами та могли поселятися у будь-якій частині міста. Станом на 1890 р. єврейська громада у Болехові налічувала 3,323 чол.; у 1939 році їхня частка складала 33,3% населення (3,900 чол.). Нацисти окупували місто 3 липня 1941 р. Після окупації відбулися погроми євреїв міста. Трохи згодом було створено юденрат і відкрите гетто, покинути територію якого можна було лише для виконання примусових робіт. Наприкінці 1941 р. юденрат очолив Шіндлер, оскільки його попередник – Руфензейм – покінчив життя самогубством. Єврейський цвинтар у Болехові став основним місцем розстрілів. У квітні 1942 р. тут було вбито 450 євреїв. Найбільшу кількість єврейського населення Болехова – біля 2 тисяч – було знищено на цьому місці у 1943 р., під час проведення нацистами масового розстрілу. Це насамперед було пов’язано із функціонуванням у Болехові табору примусової праці для євреїв, які стали жертвами розстрілів літа 1943 р. (10-12 червня, 13-16 липня, 25 серпня 1943 р.). Акції знищення болехівських євреїв були проведені службовцями СД з Дрогобича та Стрия, під командуванням оберштурмфюрера Бока, оберштурмфюрера Хільдебрандта, а також СС, шуцполіції, жандармерії і допоміжних формувань, які складалися із російських військовополонених. Болехів звільнили 26 липня 1944 року. На місці масових розстрілів пам’ятник було встановлено у 1990-х роках. |
Holocaust by Bullets:
|