Holocaust Killing Site
Andrushevka: forest
Zhytomyr region, Andrushivka district
|
Location: forest southeast of town GEO: 50.031546, 28.988926 (app) Date of event: 19 August 1941 Number of victims: 252 Residency of victims: Andrushivka and nearby villages Monument: 1965 and 2009 Nearest Jewish Settlement: Andrushevka Period of occupation: 16 July 1941 – 27 December 1943 Jewish population: 1897: 430 1939: 658 (10,3%) |
|
Summary (click to expand)
Andrushivka is a district center of Zhytomyr region, a center of sugar and alcohol industry. In the late 19th century, Jews comprised 16% (430 people) of the town's population. Although the Jewish population increased in number in the following decades, it decreased in percentage. At the beginning of World War II, there were 10% of Jews (658 people) in the town. The Nazis occupied the city on July 16, 1941. The technology of segregation (wearing the Star of David, a ban on buying goods at the marketplace and in shops) and ghettoization of the Jewish population ensued, which was quite common for the Holocaust. The Jews of Andrushivka and the surrounding villages were brought to the ghetto, which was organized at the end of August 1941 at the site of the former distillery. The inhabitants of the ghetto where housed in stables, thus having to sleep on the floor without medical care. While the able-bodied population was forced to work, the elderly and children were doomed to death. The first mass shooting took place before the establishment of the ghetto, on August 19, 1941. In the southwest of the town, in the woods, the Nazis and their accomplices shot 252 Jews. The Andrushivka ghetto was closed down in April-May 1942. Some residents were shot in the woods near the town hospital, some (craftsmen) were taken to the labor camp in Berdychiv. Raisa Pinsker managed to avoid the murder, convincing the Nazis that she was not a Jew, while a local Ukrainian woman pretended to be her mother. |
Summary in Ukrainian (click to expand)
Андрушівка – районний центр Житомирської області, відомий як осередок цукрової та спиртової промисловості. На кінець XIX століття в місті проживало 16% єврейського населення (430 осіб), і, хоча в кількісному відношенні в наступні десятиліття єврейське населення збільшувалось, у відсотковому воно зменшувалось. На початок Другої світової війни в місті проживало 10% євреїв (658 осіб). Нацисти окупували місто 16 липня 1941 року. Почалась звична для Голокосту технологія сегрегації (носіння Зірки Давида, заборона купувати товари на базарі та в магазинах) та геттоїзації єврейського населення. Євреїв Андрушівки та навколишніх сіл зігнали в гетто, яке організували в кінці серпня 1941 року на території колишнього спиртового заводу. Під гетто були відведені не будинки, а конюшні, тож людям доводилося спати на підлозі за відсутності медичної допомоги. Працездатне населення примушували працювати, старі та діти були приречені на смерть. Перший масовий розстріл відбувся до створення гетто, 19 серпня 1941 року. На південному заході міста в лісі нацисти та їх пособники розстріляли 252 єврея. Андрушівське гетто було ліквідоване в квітні-травні 1942 року. Частина жителів була розстріляна в лісі поблизу міської лікарні, частина (ремісники) була вивезена до трудового табору в Бердичеві. Уникнути вбивства вдалося Раїсі Пінскер, яка переконала нацистів у тому, що вона не єврейка, а місцева жителька-українка видавала її за свою дочку. |
|
Holocaust by Bullets:
|
|
|
Document: Letter to Illa Erenburg |
Survivors Testimony: USC Shoah Foundation: Raisa Pinsker (#45330), Grigorii Tsarovskii (#45330)
Witness Testimony: Yahad-In-Unum
Witness Testimony: Yahad-In-Unum
Righteous Among the Nations
Bogorad Nina (Subbotenko); Father: Subbotenko Feodosi ; Mother: Subbotenko Maria; Roiko Maria; Daughter: Kapitskaya Nadezhda (Roiko)
